То я люблю, то ненавиджу…
Чи щастя ти, а чи біда.
То проганяю, а то кличу,
То м’якшаю, а то тверда.
Не знаю жар ти, чи остуда.
Але без тебе пустота…
Іду, немов якась приблуда,
З посушливості в болота.
То веселюся, то страждаю,
Заплутана у лабіринт.
Гоню тебе і знов вертаю -
Ти наче водоспаду плин.
Замкнувся круг й по ньому
броджу.
Вже не шукаю світлих смуг.
Від спокою свого відходжу,
Гартуючи в напрузі дух.
Вдвох горимо в полоні болю
Та воскресаємо з пітьми.
Хоч доля кличе нас на волю,
Та видно вічні в’язні ми.