і коли я вся всохну
ти зможеш до мене зайти
так
на чай
мов попросту навів випадок
ран рубці обережно ховай під убранням
раптом аби не навіяло як я тебе
змучила
адже наразі то все вже не має значення
як ти
забажав злісно витнути мене поки сплю зі свого серця
як я
може й раптом прокинулась десь за завісою млявої вічності
поки ми
розростались на місці безлюдної площі аж тишком у інших десь
із завитку свого із середини денервували так гаряче
хто ж то зронив ключі
зазирни у звій
і відмовлюсь од всіх своїх вікон
тижневий фест
