незвично одна
знерухомлена вкрай зневоднена
я
волію врешті теж за пороги
ізникань у болю голизни
в чималих рендомах без ліку думок
нашорошено що ще товчуться у темряві плентають
схожі на диваків перехожих
злегка гриземо удвох міражів драже
на різних поверхах
світу
поділ
спустошення
велич ігнору
довколишні
довколишність
усі
жадають бути в центрі
першосвітом
їм вельми не з руки
коли
крокує самота
крокує вільно
тій самоті слова
що привітання
що прощання - схожі
вона мовчить
їй байдуже на те
вона є самота
вона є гордість...