Був розумнішим за інших...
І талант мав... Та любив
Не так як інші... Мріяв про неї
Тільки про неї.. Думав це назавжди !
Перше кохання!!! Мав найкращих друзів!!!
Це все було до хвороби...
Після хвороби пітьма!
Кохана в моїх очах темна відьма...
Друзі дитинства теж як чорнокнижники...
А мав таких друзів!!!
Но ви мене покинули на 15 років!
Правда потім запросили за стіл!!!
Але ви вже не ті що були колись...
І дівчина яку кохав до нестями теж не та.... А я досі її кохаю...
Простіть за цю сповідь... Та я не можу не писати....
Сльози як злива! Іди далеко і будь щаслива!!!
Дійшло до того що ти стала ввижатися мені... А я не винен що тоді закохався... Сльози як урагани і зливи... Хочу перестати писати та не можу.... Я мучу нас обох !!! ВИБАЧ!!! Хотів вмерти перед храмом... Дивлячись янголу хранителю в очі... Ти ніколи не будеш моєю... А я твоїм... В тебе сім'я і діти... Лиш тому маю тебе забути... Тепер ненавиджу священників бо не хочуть помогти... Прости за ці вірші!!! Умоляю прости!!! В моїй душі сидить сатана ... А ти навіть не вважаєш мене другом...
