Було варто, прожити той біль
Сум чужий, що в мені зародився
Варто було позбавитись своїх крил
Серед міста блукати, мов заблудився
Варто було мріяти, бить кулаки
Зривати голос серед друзків посуду
Варто було спробувати зберегти тебе,
варто було востаннє спробувати...
Бо тепер коли вітер холодний як лід
І тепер серед ночей самотності
Твої дотики мною наче точений ніж
Тонуть у моїм усвідомленні
І тепер кожен день, наче зболений вірш
Рветься швами, стає ганчіркою
Вию в небо наче зранений звір
Біль згадаю, мов щастям охоплений...
Все що було, лишилось лиш в снах
Зникло десь, життям розгубилося
Лише смак твій на моїх вустах
Залишився на вік...
Тільки ти розчинилася...
