Мрія зброю відмовилась скласти.
Не для неї прогнози погоди.
Не для неї і поділ на касти.
І дарма що ще місяць не сходив,
І нехай сонце за небокраєм –
Саме час до крайнеба летіти!
І дарма що сирена лунає,
І нехай б’ють по нервах кредити.
Літна смуга. Відрив. За штурвалом.
Височінь підкоряється хистом…
І вже правда неправду здолала,
Знову совість охайна та чиста,
Кров і плоть воєдино з душею,
І хірурги в наметах п’ють каву,
Вона з Ним, Він, звичайно, із Нею,
І весілля гуляє на славу,
І бездушшя високого чину
Не підпише безглуздя лихого,
І хто брав хабарі без упину,
Вже не скривдить-не кине нікого,
І питанню «Не бути чи бути?»
Серце Гамлета вже не роздерти,
І число двадцять чортове люте
Стане лагідним двадцять четвертим,
І знов Ігор у Храмі радіє
З Ярославною. З вóями. Вільний.
Скласти зброю відмовилась Мрія...
Отже, морок таки не всесильний.
