-Вот ми всі, Їване, знаєм,
Що є тіло і душа,
Але єдно без друго́го
То не варта і гроша.
Чо так ка́жу? Вот дивисє
(а не знаєш, тоди вчисє).
-Так приміром душа тво́я
Хтіла би злетіти,
Але тіло каже: "Тпру-у-у!"
Траба тут сидіти.
Ти не птаха, крил не маєш,
Чо си дурне вибагаєш,
Коли тіло спит, літай
Але назад повертай,
Бо можна навік заснути,
Як назад не повернути.
-А тепер другий трафунок,
Виберем єнчий керунок.
Є таке, що тіло вже
Десь хоче рванути,
Не сидитьсє му на місци
Вже го всюда чути.
Що робит тоди душа
Би єго спинити?
Починає грішне тіло
До землі хилити.
І хоч-не-хоч вложе,
Ніц му не поможе,
Би не було більших збитків,
Не порушити порєдків
Йде перезагрузка,
Навиворіть блюзка.
-Єдно друге контролює
Й по Земли си чимчикує,
Вочи пишут відео
В пам'єть закладают
Й коли тілу траба,
Що тра й витєгают.
По двадцєть п'єть кадрів
Пишут щосекунди
Й залишєют лиш значне
Не берут єру́нди.
Є там звуки, запахи...
Там є навіть смак,
Молитви́, рахунки...
"А" і м'єгкий знак.
-Дивні ми, Йване, створіннє
Й звідки тєгнутьсе коріннє?
Давні, перші, нульові
Не вкладесє в голові.
Хтось то всьо придумов, Йване,
Ми лиш споживаєм
Й дуже мало (лиш що траба)
Ми про себе знаєм.
17.09.2023 р.
