Немовби промінь світла, що пробиває нічний сум
Залишило в душі моїй свій слід одне палке кохання
І знов пронизує проміння усе тіло ніби сильний струм
В думках палає незакінчене відроджене моє бажання
І від кохання світла таємнича тінь сховалась в душі
Вона окутана бажанням знов відчути подих ніжний
Що манить ще її відчути, бо ми не можем бути в самоті
Світ пам’ятаєм полум’я та ніжності для нас розкутий
І серце далі в мріях б’ється ще сильніше ніж колись
Мов пісня ллється наша пристрасть по душі кордонах
Здається в вічності думки, бажання і тіла злились
Ми відчуваємо бажання бути разом в всіх діапазонах
Єднаються слова в серцях, що так бажають бути разом
Нам світло правильно вказало шлях крізь сум ночей
Кохання тінь у душах оживе, наповнить нас парадом
Веде нас доля тільки до одних своїх відчинених дверей
І неможливо викреслить, забути, стерти сильні почуття
Бо розуміємо, насправді тільки разом ми були щасливі
Ми поодинці, - журби весь час нас розвиває відчуття
Коли у двох знов відчуваємо, насправді, що тепер живі
Не кожному щастить як нам зануритись в одне бажання
Та відчувати як тремтить душа коли між нами відстань
Бо чесно відповідь дали на хитрі та складні питання
Одне для одного оплотом стали, ніби бухта, пристань
Незрозумілих не лишили більше в серці своїм значень
І відчуваємо, не можемо ми по одинці більше бути
Та кожен день тепер наповнимо нових п’янких бажань
Палке кохання зможемо мов полум’я ще більш роздути
27.09.2023 (Яресько Я.М).