/абетковий вірш/
А Ажуром виплела дитинство доля,
Б Бриніло в лузі воно й біля річки,
В Веселки кольорами бігло аж до поля,
Г Ген далиною розвівало стрІчки.
Ґ Ґринджо́ли як летіли із гори!
Д Донині відчуваю фібрами спокусу,
Е Ех, взяти б й зараз зі старту той розгін...
Є Єднанням з мріями щодня я жити мушу.
Ж Життя моє наповнене дитинством,
З Зернята сіялись у зорану ріллю,
И Ич, як он зеленіє вічно воно листом,
І І щастя те, що я його щоранку п’ю.
Ї Їй Богу, хочу чути пісню менестреля,
Й Його десь ноги й досі топчуть спориші,
К Корівку де на луках випасала я Веселу,
Л Лилась де дзвінко пісня мамина з душі.
М Мені на бе'резі всміхалася калина,
Н Небес блакить спадала у луги,
О О! Де у норах раків, ой, скільки ж я ловила!
П Пиріг бабусин ароматом пахнув навкруги,
Р Русалки де сміялись переливом із води,
С Ставочок, до якого бігла за джмелями,
Т Тоді купатись йшла до Удаю у берегИ,
У Уранці милувалась журавлями,
Ф Фіранки колихались десь на вітрі,
Х Хвіртки скрипіли, мов старі вози,
Ц Цвірінькали там горобці привітно,
Ч Чорнявий кіт всміхався до кози…
Ш Шаленого кохання суголосся
Щ Щосили мчало з вітром із гори,
Ь М’який знак куйовдив нам волосся,
Ю Юлою десь крутилось стоголосся,
Я Які ж щасливі ми тоді були!