Як це буває у провінції, Квітка мав противників. Вони писали на нього епіграми. Жучили. Донімали. Квітка у свою чергу мстив ворогам взаємним гострим словом. Втім, людиною він був миролюбною, беззлобною... Тож до похвали і осуду ставився і чутливо і нервово. Сувора критика звісно засмучувала, хоча сам він знав позитиви й негативи своїх творів досить строго і вірно указував їх хиби.
За життя про твори Квітки писалося достатньо. Його, як письменника, високо цінував Белінський... На той час - найвищий літ-авторитет... Ну, як нині Костя Родик, приміром. Ось уривки із міркувань Білинського (даю мовою оригіналу, бо скоро книжки такі спаплюжать у макулатуру на заклик бог зна кого наші конюнктурні бібліотекарші...): "... в комедии Основьяненко "Дворянские выборы" - произведении, имеющим свои недостатки, но и не без достоинств..." / Белинский, т.3, стр. 55. ОГИЗ, 1948./ "... интересные рассказы и повести Основьяненка..." / Ebidem т.2, стор. 478./ "... особенно замечателен "Пан Халявский" - сатирическая картина старинных нравов ..." / Ebidem, т.2 стор.585... Про Квітку дали відгуки Бодянський, Костомаров, Мухін, Пипін, А. Котляревский і інші.
Про це напишу згодом... Заначу лише, що до 50-ювілею "Київська Старина" 1893 р. № 8, вся присвячена його пам'яті.
(далі буде)
