Присвячується…
Слова… сентиментальна маячня...
Казала б я «люблю» й не годувала!?
А я задравши ноги не лежала
І буде вам ковбаска і ікра
Мені освідчуватись у любові ні до чого
Тим більш, що ніколи! Як загнана лисиця!
Залиште в спокої мене, заради бога!
Падлюка, знов по поведінці одиниця!?
Попестить по макітрі кожен може
Я дуже зайнята. Не їм не сплю.
Гарцюю як коняка, отже…
Невдовзі вас на море повезу!
Слова не гріють. Незабаром вже зима.
Купити треба чоботи та шуби
Тож саме цим забита в мене голова,
Я маю цілувати замість гріти ваші дупи!?
Кому оті вірші? Іще одне ледащо!!!
І що з того, що вчителька хвалила?
Оті писульки, швидше, для пропащих!
Ти б краще посуд зайвий раз помила!
Чого я маю ляпати щось ротом!?
Зробила діло мовчки та й пішла
Образа, лайка - не шмагання дротом
Диви, яке тендітне, геть пішла!!!
Тож не чіпайте! Як же всі та все дістало!
До ночі зранку, як шалена білка!
І хоч би хто сказав: «Ти хоч відпочивала,
Невтомна і турботлива лебідка»…
