Ой, насниться же ж таке! Не дай Боже, друзі!
Наче ми іще в лайні, в отому союзі.
Організм одразу зморщився, налаштунки збились...
Плавки, менші на два розміри, грізно в тіло впились.
Колготки, що перероблені в дорослі з дитячих
Петлі ще, через одну, пускають. Заплачу.
Заглядаю, так би мовить, в свій дім, за лаштунки...
А там всюди, де не глянеш, усякі шкатулки...
Весь непотріб, що куплявся в наборах, " подарки"
Пропадав на шафах пилом, " красив" господарку.
Треба вам щось дефіцитне? Візьміть з каки гномика!
Бо у нас соціалізм! І планова економіка.
Заглянула в холодильник. Мойва морга оком.
Слоїки стоять з томатним й березовим соком .
Баночку із майонезом десь дістала мати
Плавлені сирки, горошок й записка " На свято!".
Кістки в торбі, рагу, пише " Суповий набір".
Пів дня в черзі відстояли за ними. Повір.
Ну й куди ж без ковбаси? Була і вона...
Бо совок то вам не щось на паличці - могуча страна!
Маргарин пожовклий в пачці, надто синя курка,
З села сало на 5 пальців, зїджена вже шкурка.
Дві консерви, щоб не була я занадто тлуста -
Так сказать делікатес... То морська капуста.
Холодильник зачинила. На вікнах фіранки.
То з конвертиків для діток настрочила мамка.!
У наборі ще була з пластмаси гвоздичка.
То фіранки мали бути. Мріяла - сестричка...
На стіні - модняцкий килим, в стилі романтік -
Лебеді блакитно - білі... Вже нервовий тік.
На дивані два олені розляглись на капі.
За дизайн мо орден дали " текстильному папі"?
Вишивання лежить скраю. Муліне і швайка.
Канва була в дефіциті, то пороли майки.
Телевізор сніжить, падло. Можна вгадать дату
Лебедине озеро. Танці. Значить "свято".
Біля телека - обценьки, в серванті - сервізи,
Книжки "...з'їзд КПРС" і " Примхи маркізи".
Заглянула до вбиральні. Справді сумно... Правда!
Шматок мила процентного і газета " Правда".
Виварка в кутку і дошка пральна. В пачці " Іній".
Ванна, вся чомусь в іржі. Зате кахель стильний.
Пачки лотосу пусті... Просто для естетики.
Якісь дивні пусті пляшки... Як застій кінетики.
О! Парфуми! Як без них? Без справжнього шику?
Шахрезади пляшечка і 200 грам Шипру.
Зайшов дядько, що над нами. Тато Сашка й Олі.
У тріко тонкім, з бавовни. Позич, каже, солі.
Оля теж за татом в хату. Мені підмигнула.
-Хочеш жвачки? Ти ж ділилась... А я не забула!
З писка жуйку натягнула. Я аж відсахнулась!
Замотала головою і зразу проснулась!
Ще навздогін як цеглина по м'якому тємєні...
-Начало шестого сігнала соотвєтствует пятнадцаті часам масковскава врємєні!
А мені ж те ваше врем'я на дідькового сина?
З радіо, як пісня лине :" У Києві п'ятнадцять година".
Валентина Дацко / Урода
Гонорова пані на ютюбі. Запрошую!
Хай все погане залишається у снах, а хороше - в пам"яті. Ми з радістю змагалися класами, збираючи макулатуру і металобрухт, але ніколи не збирали гроші дитині на операцію...
Хай все погане залишається у снах, а хороше - в пам"яті. Ми з радістю змагалися класами, збираючи макулатуру і металобрухт, але ніколи не збирали гроші дитині на операцію...
Так - так є що згадати... 
