А якби так, щоб ніч печалі зникла…
І страхи щезли. Й поруч я і ти.
Щоби без тебе жити не привикла,
І долею могли б пліч-опліч йти.
Утихомиритись і не страждати,
Не гартувати душу, наче сталь.
Лиш ніжною пушинкою злітати
По хвилях мрій у піднебесну даль.
Щоб не нести одній тягарів долі:
Ділити навпіл радість та печаль.
Довіритися чоловічій волі,
Та стерти назавжди із серця жаль.
Щоб разом всі затори подолати
Опершись на надійності плече.
Та просто, по-жіночому кохати…
Хай струмок літ у сонечко тече.
У пристрасних обіймах розквітати
Обгорнена у сяєво тепла.
У ласках рук рай неземний пізнати,
Щоби весь вік щасливою була.
А якби так, щоби війни не стало…
Й скрізь мир, сім’я, та поруч я і ти.
Щоб радість щастя долю двох обняло
І все життя подружжю в парі йти.