Б’ється серце частіше й частіше,
Чари сильні ти маєш,
Їх вже не минеш.
З кожним поглядом ти все миліша,
Від принадності очі
Хіба відведеш?
Я тримаю в руках цілий Всесвіт,
Що мені ти відкрила,
Звільнивши вогонь.
Розповсюдила ранки рожеві,
А вночі – золотаву
Вервечку безсонь.
Б’ється серце у грудях, стрибає,
Думка сходить, неначе
Лавина із гір.
Вже й душа зголосилась навзаєм
Пульсувати тендітно,
Набравши розгін.
Я щасливий відтоді безмежно,
Обійнявши все небо
Своїм відчуттям.
Щось у серці живе незалежно
Від подій, що нуртують
Постійно життя.
19:53, 21.01.2017 рік.
Зображення: http://www.publicdomainpictures.net
