Ніби казка, ніби диво
Загадково і манливо
Ліс у інії стоїть.
Кожна гілочка пухнаста,
Мов мальована, срібляста
У промінні мерехтить.
У мереживах берези,
Мов танцюють полонези,
Та зійшлися у кружок.
Їм у синій вишині
На сріблястому коні
Місчць грає у ріжок.
Навкруги панує тиша,
Вітерець ледь-ледь колише
Гілку крайньої верби
У чарівному спокої
Сплять ялини ясночолі
Й чорноброві ясени.
Може сниться їм далека
На одній нозі лелека
Біля річки край села.
Тепле сонечко весняне,
І цвітіння трав духмяне
І уквітчена весна.