Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: fialka@: Таємниці Старезного лісу ( продовження казки "Таємниці Сивого лісу" частина 2) - ВІРШ

logo
fialka@: Таємниці Старезного лісу ( продовження казки "Таємниці Сивого лісу" частина 2) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Таємниці Старезного лісу ( продовження казки "Таємниці Сивого лісу" частина 2)

Таємниці Старезного лісу, знайомство з Кабасем, Зайцюником, Їжакевичем та Білкусею
-	З тих пір я до хатинки ні-ні, поки малим був!  Звісно хотілось туди потрапити, та ніяк не вдавалося більше віднайти той шлях.
-	А чому ж ти заснув? – спитали крученята.
-	Бо в тій стіні, що до мене ближче були сонні корінці. Я спав та все чув, що говорила бабця-знахарка. Додому я потрапив завдяки пані Совусі Мудрагелії. Вона завжди уважна, усіх помічає, бо вчителька. Мій сонний ніс стирчав з блакитної гілки ялини. Вона й згадала, що цього допитливого дзьобика вже бачила в себе в лісі. Аякже, тато з мамою недавно водили мене до Лісової академії, щоб записати на наступну весну до школи. Тож пані Совуха й передала мене сонного спантеличеним батькам, які в пошуках дитини облітали мало не увесь ліс.
Сонечко скотилось величезною червоною тарілкою за обрій. Надійшов лагідний, духмяний вечір. Різна лісова й степова дрібнота готувалась до сну, та тільки цвіркуни і крученята ніяк не влягались.
Цвіркуни такими були від народження: вислухають уважно все-все за цілісінький день: новини, плітки про лісових та степових жителів, а потім, як ті сороки тріскотять всеньку нічку – обговорюють і сперечаються чи так воно було? Смішні! Виходить хор, що ніби співає одну довгу історію-пісню.
Отже, хто не знав, що коїлось вдень міг слухати про все вночі. Та таких було мало: сови, нічні метелики, змії, кажани, світлячки і ще невеличка жменька інших…
Але їм то зовсім не цікаво вслухатися, що й де, коли трапилося з жителями лісу, степу, бо самі вдень солодко сплять.
Крученята почистили дзьобики солодкою м’ятною пастою, і замість того, щоб влягтись у своєму затишному гніхдечку усі як один змовницьки переглянулись, і голосно промовили:»Карль –лу-лусь!». Людською мовою це означало: »Дідусь!». Як ви гадаєте, що ж ці хитруни придумали? Підійдімо ближе, послухаймо!
Ось вони вже на дідусевій гілці. Старий саме хотів зручненько вмостити голову під крило, як він любив, і вже навіть заплющив одне око. Від несподіванки він мало не звалився з гілки.
-	Ох бешкетники, налякали старого! Чому це вам не спиться, мало пригод на сьогодні? – запитав дідусь.
-	Не заснемо, дідусику, ніяк не заснемо! Нам вкрай кортить дізнатися, чи ще літав колись ти до Старезного лісу, і розкажи про своїх друзів, як познайомився з ними, де вони зараз?
-	Диви, як уважно слухали! І кого ж це ви мені нагадуєте? Буде з вас толк! – заусміхався дідусь крук, кахикнув по-старечому, обперся крилами об гілку, а поряд, по обидва боки біля нього вмостились крученята-онученята, заглядаючи в його чорні, як ніч, мудрі очі. Та коли дідусь почав розповідати – очі світлішали і молодшали. Малі аж пороззявляли дзьобики від подиву! Всі мої друзі теж старенькі і мають таких милих,  допитливих онученят.
-	Овва! А чому це ми досі не знайомі з ними? – здивувались пташенята.
-	Бо живуть вони  у тому Старезному лісі-заповіднику вже тепер… Тому онученята Білкусі, Зайцюника, Кабася та Їжакевича не вибігають і не йдуть нікуди з нього – бережуть! Інакше ліс загине.
-	Але ж ми можемо злітати до них у гості, от тільки нехай дідусик все  розповість про своїх друзів, то й нам легко  буде знайти  їх онучків – подумали крученята.
-	Кажи, кажи вже далі, дідусюню, нам дуже цікаво!
-	Слухайте… Наступного дня я прокинувся у своєму гніздечку  радий-радісінький, що залишився крученям, а не якимось там корінчиком, а ще сповнений сил і енергії до нових пригод! Поки зробив перелітну зарядку, поснідав, трохи повчився, бо треба ж на наступну весну знати напам’ять всі звуки «Лісової абетки»(дав обіцянку мамі з татом ).Не забувайте, що школярик – це відповідальність! Ще довелось запевнити батьків, що до Старого або ж Сивого( так називали цей ліс старші) не літатиму! Але тут я обіцянки не дотримався – випалив  нерозбірливо неправду… Думав, якщо нерозбірливо і швидко обіцяти те, чого не будеш виконувати, то й можна не виконувати. Цікавість – моє все! Сонечко гуляло високо в небі. Перший літній день. Я розлітався не на жарт! Метелики, квіти, пташечки, комашки, тітонька змія вигрівалась зі своїми дітками на скелі, блискучі спинки знайомих рибок у сріблясто-блакитній річці… Я знов підлітав до Старезного лісу. І вже мріяв, як тихенько засяду десь поблизу чарівного будиночка. Не засну нізащо! Тепер бачитиму і чутиму все, що робитиме і говоритиме Корінчиха. А потім –непомітно швиденько додому! Скільки тут… Треба порахувати помахи крилець, щоб наступного разу не забаритись додому. Так я собі мріяв і планував, підлітаючи до лісу. І зовсім не так все вийшло – не так зовсім! Залетів я в ліс, і геть розгубився: незнайомі дерева, стежки, геть не так, як тоді, коли я вчора пролітав. Шукав я, шукав-літав, ані галявини, ані будиночка. Зморився. Жарко. Їсти схотів, а ще більше – пити. Посидів на гілці височезної, але такої пухнастої сосни, а тоді спустився донизу. Може, хоч струмочок чи калюжку знайду й нап’юся. Вчора ж був он який дощ! А ліс густющий! Дерева один біля одного, як стовпці біля будиночка, тільки високі. Внизу було якось темно, сонце сяяло нагорі.
А тут на землі, що була ніби перемішана з піском та глиною – волого і парко. Тому, коли я спустився не помітив, що не сам. Стрибаю- стрибаю у пошуках хоч краплини води, уважно дивлюсь перед собою. Бачу, білий  красень-гриб, а на ньому озерце води! Бігом лечу до нього. І тут у  мене з-під носа гриб втікає! Що це – магія?
-	Магія, магія! – повторили малі.
-	Ні… То була Білкуся – найрудіша білочка з усіх білочок, яких я бачив, з найкрасивішими у світі очима і довгим розпушеним хвостиком. Мить – і вона тримає красеня-гриба  у своїх ніжних  лапках-рученятах. Зізнаюсь, забув я, що й пити хочу! Мабуть кумедний вигляд мав з роззявленим дзьобом і витріщеними очима від такої несподіванки. Білочка так дзвінко розсміялась, аж луна лісом пішла. Так сміялась, що впала на свого пухнастика-хвостика і випустила додолу гриба.
-	Чого регочеш? – запитав трішки ображеним голосом.
-	Кумедний ти, як отак дивишся – відповіла Білкуся. Так ми познайомились і відразу здружилися. Через 10 хвилин білочка  майже все про мене знала. І ми пішли шукати воду. Бо  моя нова подружка  жила  в іншому кінці лісу, і теж любила, як я мандрувати. Ох і швидка вона у всьому: словах, рухах, діях –думках, і дуже розумна! Дівчата у цьому віці завжди розумніші за хлопців.

ID:  1002381
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 05.01.2024 22:21:17
© дата внесення змiн: 05.01.2024 22:21:17
автор: fialka@

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (159)
В тому числі авторами сайту (4) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

загалом гарненько. деякі речення я би спростив, порубав, бо складні конструкції, важче для дитячого сприйняття. І з розділовими у вас купа роботи. алето потім роблять коректори, редактори. щасти. натхнення вам!
 
fialka@ відповів на коментар НАСИПАНИЙ ВІКТОР, 07.01.2024 - 17:17
Дякую, пане Вікторе. Звісно, роботи ще багато. Можна коригувати. Головною метою поки було надрукувати текст.
 
Катерина Собова, 06.01.2024 - 10:03
12 12 12 Скільки загадкового і казкового притаїлося в лісі! Дуже цікаво написано, я читала і тішилася, як дитина!
 
fialka@ відповів на коментар Катерина Собова, 07.01.2024 - 17:20
Дякую, пані Катрусе. 16
 
Ніна Незламна, 05.01.2024 - 22:44
12 12 16 Гарна казочка! 16 Цікаво! friends Дякую! el give_rose
 
fialka@ відповів на коментар Ніна Незламна, 07.01.2024 - 17:21
Дякую, пані Нінусю, що читаєте! 16 cup
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
x
Нові твори
Ти-2 - 3
Обрати твори за період: