* * *
Напівкохати – тлінно задиха́тись.
Лиш вени надірвати та сконати в млі.
Терен вдягти й крізь терни не здійматись
В блаженства розкіш в цвітобарвнім тлі.
Напівлюбити – спраги напиватись
Із затхлих буднів. Не з стрімких в весні
Джерел чуттів зчаровано вмиватись,
Тремт зорь пізнати й сутінки рясні.
Напівжадати – щирості зрікатись
І обікрасти долю. Рай квітне на Землі.
Там ніжність з таїною прагне обійматись,
У пристрасті тій в шлюбі щастя і жалі.
Павло Гай-Нижник8 березня 2024 р.
