А знаєш, як мені тепліє на душі
Від слів твоїх, простих і співчутливих,
Тоді у череді моїх понурих днів
Сіяє сонце у лиху годину.
Стихає серця плач, і зменшується біль,
І хочеться тепло дарити іншим,
Що десь існують у реальнім міражі,
Хоч і далекі – задушевні й рідні.
Я відчуваю впевненість таку в собі
І вірю в те, що я комусь потрібна.
Адже була в такій розпуці, далебі, –
Та врятувала теплоти хвилина.
А як приємно другу дарувать тепло!
Які важливі розуміння миті,
Коли турботи світло до душі текло,
Від співчуття й уваги променилось…
Життя спинити хочу божевільний біг,
Слова мої усмішкою зігріті,
Прошу, не треба сумувати в самоті,
Моя людино незнайома, рідна…
10.07.2018
