Ми хочем жити, а поляки їсти,
Не просто хліб, а з маслом та ікрою!
Кордони нам блокують колоністи,
Їм наше збіжжя не гірчить війною.
Байдуже їм, що нас кацап вбиває,
Розносить все на щебінь і цеглини.
Не їх війна! У них війни немає!
Сирітські сльози не печуть дитини...
На трактори чіпляють свої стяги,
А ми на бетеери і на танки.
В нас різний прояв доблесті, відваги,
Їх не вбивиють кулі і уламки.
Коли на нас пішов кацап війною,
То з переляку стали помагати, -
Матка Боска! Укра́їна не встоїть,
Самій прийдеться Польщі воювати.
Страхи вляглися, з часом все минає,
Кров українська стримала навалу.
Хоча кацап і далі наступає,
Та це вже не турбує так Варшаву.
Не вперше нам стикатися з бідою,
Але запамятай назавжди сину, -
Коли кацап піде на нас війною,
Знайдеться той, хто вдарить ще у спину.
06.03.2024 р.
