Нас не вбити. Не тужтесь.
Як не знищить всі зорі,
Як не змусити змовкнуть
міріади пісень.
Скільки б ваші гебісти
не брехали історії,
Скільки в нас не стріляли б -
та настане цей день,
коли світ схаменеться,
залпи смерті затихнуть,
коли карлик злостивий
лусне й кулю ковтне,
а зачумлена р.ша,
як пісок, розпадеться...
Бо ж війна - то пожежа:
вас вона й пожере.
Під знаменами крові
нас вели в піонери.
"Будували" на трупах
предків той "комунізм".
Ви ж таки "доборолись"
до ра.истської ери,
овірілі убивці! Озвірілий фашизм!
Ваш фашизм, що за прапор
нам обрубував руки,
І за слово вкраїнське
просто в серце стріляв.
Ми жадаєм назавжди
з вами, звірі, розлуки.
Мрієм жити на волі -
Час для цього настав.
Сняться наші Майдани?
Ви ж до ср.чки злякались,
що порив до свободи
спалить вашу мо.кву,
що впадуть мавзолеї
і кремлівські базари...
Западетеся в пекло,
у безодню, в пітьму!
Нас не вбити. Не тужтесь.
Як не знищить всі зорі,
Як не висушить море...
З нами правда і Бог.
І стоять наймужніші -
світлі наші герої -
за Вітчизну, за волю,
за майбутнє епох.
Дякую за вірш.
