Жалкую що ти не зі мною
Коли дивлюся на годинник й вже четверта
І думаю хвилин за десять годі
І як щовечора розпрямлю ноги
Розправлю плечі, щоб розслабить спину
Розігну пальці щоб відпочивали.
Жалкую що ти не зі мною
Коли дивлюся на годинник і вже п’ята
І я берусь за ручку описати втрати
Чи руки що кидаються за сорока ключами
Чи вуха що вслухаються як гавкне телефон
Чи ціну що примирить цифри й правду.
Жалкую що ти не зі мною
Коли дивлюся на годинник і вже шоста.
Могла б ти несподівано прийти
І запитати „ Як у тебе справи?”, й залишити
червону пляму на моїх губах
а на своїх мою блакитну тугу.
Mario Benedetti Amor, de tarde
Es una lástima que no estés conmigo
Cuando miro el reloj y son las cuatro
Y acabo la planilla y pienso diez minutos
Y estiro las piernas como todas las tardes
Y hago así con los hombros para aflojar la espalda
Y me doblo los dedos y les saco mentiras.
Es una lástima que no estés conmigo
Cuando miro el reloj y son las cinco
Y soy una manija que calcula intereses
O dos manos que saltan sobre cuarenta teclas
O un oído que escucha cómo ladra el teléfono
O un tipo que hace números y les saca verdades.
Es una lástima que no estés conmigo
Cuando miro el reloj y son las seis.
Podrías acercarte por sorpresa
Y decirme "¿Qué tal?", y quedaríamos
Yo con la mancha roja de tus labios
Tú con el tizne azul de mi carbónico.