Якось самотньо, зникають хвилини у безвість,
Мій літачок паперовий між гіллям застряг.
Збігся в клітинках буття розтривожений Всесвіт,
Рюмсає спогад відвертий на сильних вітрах.
День поступається ночі, маскуючи барви,
Дійсність погляне єхидно на втрачений шанс.
Знову гублюсь в лабіринті, де злі мінотаври,
Стражі розіграних драм і набридлих повчань.
Вихід примарний, а може, й огидно нервовий,
Хтивий пройдисвіт, постійно породжує страх.
Дуже стомилась душа – літачок паперовий,
Світом кружляти аморфним, на сильних вітрах.
21:15, 10.02.2021 рік.
Зображення: https://ua.craftme.eu
