Тисячолітній плід
вичавлює свій сік
у наші жили.
Моя душа в твою простерту плоть вливається,
аби наповненою вийти,
серце шириться,
витягуючись, мов пантера,
і життя моє, розбите на скалки́, зливається
з тобою, наче світло з зіркою вогне́нною!
Як вітровій вітрило,
ти мене приймаєш.
Тебе я пізнаю
мов плуг засіяну ріллю.
Засни на моїх болях,
якщо вони тебе не спалять,
припнись до крил моїх,
і крила піднесуть,
скеруй мої бажання,
бо їхня битва зроджує печалі.
Ти все, що залишилося у мене
відколи втратив я свій смуток!
Тож розітни мене, як меч
або діткнись, неначе струму!
Цілуй мене,
кусай,
народжуй,
бо на ці землі я прийшов лишень,
щоб затопити кораблі своїх очей
в твоїх очей безмежних водах!
Пабло Неруда
_____________
¡Canción del macho y de la hembra!
La fruta de los siglos
exprimiendo su jugo
en nuestras venas.
Mi alma derramándose en tu carne extendida
para salir de ti más buena,
el corazón desparramándose
estirándose como una pantera,
y mi vida, hecha astillas, anudándose
a ti como la luz a las estrellas!
Me recibes
como al viento la vela.
Te recibo
como el surco a la siembra.
Duérmete sobre mis dolores
si mis dolores no te queman,
amárrate a mis alas
acaso mis alas te llevan,
endereza mis deseos
acaso te lastima su pelea.
¡Tú eres lo único que tengo
desde que perdí mi tristeza!
¡Desgárrame como una espada
o táctame como una antena!
Bésame
muérdeme,
incéndiame,
que yo vengo a la tierra
sólo por el naufragio de mis ojos de macho
en el agua infinita de tus ojos de hembra!
