Надвечір’я... Соняхи у сонці,
Над блакиттю білі кораблі.
Сонний промінь-вечір на долоньці,
Порох-килим - виснуть журавлі.
Хтось насіяв в закутках лаванди,
Стомленої, спраглої душі.
Де ж цикорій, мій блакитний спомин,
Де ж рожеві мальви-майорці?
Сонце-піч жаристої породи
Завертає в темінь до води.
Прохолоди, зливи-прохолоди,
Радісної мокрої ходи!