"Однині довіку я велю на храм давати,
Що маю - десятину...", - так сказав Володимир.
Історії й не віриться, що це хтось пригадав.
Цікаве походження. Тож спогадам вклонімось!
Так став божий дім Пресвятої Богородиці
Із серця вільного називатись десятинним.
...З Подолу, з берегів видно люду дорожньому,
Як храм виростає з гущавин дерев, з їхніх хустин.
Він ніби вінчав славний "град" відважного Кия.
Тому, хто йде до міста суходолом, водою,
Ця пагода - дивне видіння мрії - надія!
У доброму серці так ріднить віру з душею.
Був дивом цей храм, більш в світі такого немає -
Так говорили про нього. Була слава гучна!
Був зведений він із легкої цегли руками.
...Тут грецький мармур, шифер карпатський, кримська яшна.
Із білої глини зроблене пальмове гілля,
Лоза виноградна цвіла навкруг вікон, дверей.
Всі стіни тут розмальовані фарбою вільно.
Фантазії милі сповнені великих ідей...
Дізнайся... Божниця мала двадцять п'ять куполів.
...Із смальти над престолом -образ Богородиці.
Останній свідок проминулих святилища днів.
І правда тихо схлипує, як і мої строфи.
... "У доброму серці так ріднить віру з душею" - 
