Чого тільки не виробляють ті живі істоти?! – спочатку дивувався Він…
То, наче жаром, мене накривають, то, незрозуміло чому, раптово залишають без живлення. Така різка переміна відношення до мене, звісно нервує, заважаючи мені спокійно працювати.
Він згадував той час, коли жив спокійно. Його душа відкривалася допитливим та цікавим, в основному, веселим очам. Приємно було бачити спокійні обличчя господарів. А тепер – незрозуміле відношення, сумні господарі, постійні тривоги - просто якісь жахіття…
- Що раптом змінилося? – думав Він на самоті… Я ще не старий, енергійний, можу довго працювати, хоч багато хто говорить, що маю холодну душу. Це, зрозуміло, не дуже хвилює, бо знаю, що без мене не обійтися, особливо в цьогорічну жару… Я приношу користь людству, не меншу, ніж той ящик, що на кухні розмовляє, чи кричить із вітальні; не слухавки, які постійно дзеленчать, а розмовляючи, буває так кричать, хоч затуляй вуха. Вони, без сумніву, корисні. Але… іноді від їх розмов моя душа ще дужче холоне…
Ну й що з того, що у мене холодна душа? Але я не безсердечний і кожного разу хвилююся відчуваючи, коли щось іде не так, як потрібно.
Ось і сьогодні… Раптово, наче світ затьмарило... За вікном щось декілька разів бабахнуло так, що аж посуд на кухні та віконні шибки задзвеніли… Погасло освітлення... Мене цей жах вивів з рівноваги і я, глибоко чхнувши, замовк... Мій господар, з пересердя, «круто матюкнувся»... Ніколи ще таких слів я не чув…
Враз - потемніло… Було дуже лячно і сумно. Майже сутки довелося тупо простояти, не працюючи. Відчував, що моя душа все більше нагрівається. Це засмучувало, бо яка ж тоді користь від мене…
З часом «мої безвинні простої» почали чергуватися якимись графіками відключення електроенергії. Довгі перериви без освітлення дуже дратували, бо був такий період, що я не витримував і просто «впісювався»…
Коли раптово мене включали, то напруга в мережі була часто великою. Вона досягала критичного рівня моєї роботи і життя…
Така ситуація засмучувала моїх господарів. І вони почали шукати різні можливості, як допомогти, щоб я «зовсім не накрився» - так сказав мій господар...
Тоді й появився у мене друг. Справжній помічник. Він - зовсім маленький, в порівняні зі мною, але користь приносить велику. Завдання друга - це рятувати мене від високої напруги, яка іноді сягає більше 250 Вт.
Висока напруга, як я вже казав, є смертельною для моєї роботи і життя. Тому друг своєчасно рятує, виключаючи мене, коли в мережі висока напруга, за що я дуже йому вдячний. Ну, а коли надовго виключають електроенергію - регулювати, звісно нічого, то ми разом «дрімаємо, взявшись за руки».
Мої господарі, бачу, також спокійніші стали. Вже не так сильно переживають за мене як раніше, коли не було надійного друга. Вірять, що ми всі разом - вистоїмо! Тільки, щоби тривог не було… щоб електроенергія не відключалася…
В.Ф. – 10.09. 2024
ID:
1024296
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.10.2024 20:57:12
© дата внесення змiн: 14.10.2024 21:13:06
автор: Веселенька Дачниця
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікаво,майстерно подано читачеві! 
Чудово про холодильник,який вимушені спасати вирівнювачем напруги.
