Я наллю у свій келих вина
і вип'ю за недругів, ворогів.
Я не пю, але вип'ю до дна
За тих, хто сіє на інших свій гнів.
Я не воїн на полі бою,
Не ношу за пазухою камінь.
Рану душі словом загою,
І скажу своїм ворогам Амінь!.
Я на п'єдестал слави не рвусь,
Щоб золоті медалі носити,
Якщо впаду, то я підіймусь
Встану, щоб заново просто жити.
Я не плазун, не блазень, не раб,
Не вмію у клоунаду грати.
Не орел немає гострих лап,
Щоб жабу у болоті дістати,
А я не вчу нікого жити,
І не кажу, що мудрець з мудреців
Мені б сина навчити жити,
Щоб був людиною серед людців.
Не дозволю себе топтати
Щоб покусав до крові дикий звір.
А краще дурню промовчати
Чим будувати дружбу без довір.
Я погашу вогонь руками
Попечу їх до білих міхурів
Не дам топтать себе ногами
Отих хто сіє чвари між братів
Так я кожен день вчуся жити
І роблю помилки крок за кроком
Не вмію гарно говорити
Життя не мед вчить своїм уроком
