Часовня змін запрошує у танго...
Колись вони зна́йдуть, про що розказати думками,
Колись вони змінять руїнами вмиту луну.
Забракне довіри - зліпити надію словами:
Їй холодно чути, як нищать бездонну зорю.
Колись вони вкажуть, про що наболіли вистави,
Про що потерпали незнані життю кораблі.
А доти ж лишаються тільки невинні забави,
Основа багаття й холодні до часу вогні...
"Колись" - невідоме, та надто живе у роялі:
Іще не поставлено змінний до чину акорд...
Вони ще зіграють на вишитій сріблом вуалі,
Аби потонути... у золоті стишених нот...
22.10.2024
Чудова лірика! 
