На віражах холодних сірих трас
Мчить листопад, немов кудись тікає.
Без сонця, без тепла, і без прикрас,
Хоча ... ніхто його не доганяє.
Ніхто йому не крикне - зачекай!
Всі поспішають в затишок до хати.
Це листопад... він подарує рай,
Якого ми не вміли цінувати.
... Коли сидиш в теплі, біля вогню,
Відчуєш серцем - ти такий щасливий!
В луші подякуй пройденому дню,
І добрим людям - за таку можливість.
... На віражах крутих осінніх трас,
Мчить листопад, доріг не вибирає.
Він пролетить - чи з нами чи без нас,
Бо в цьому світі все колись минає...
У круговерті днів, подій і дат,
Коли усе стрімке і хаотичне.
Нам доля посилає листопад,
Щоб ми могли подумати про вічне.