* * *
Життя – хао́с глибинний і бентежний
Й не чимсь чи кимось визначений шлях.
Воно, мов звір цинічний і безмежний,
Ковтає нас як страх – труни́ іржавий цвях.
І чи ти знаєш, Світ, що є Людина-всесвіт?!
З тією щирістю, що променя́ добро́!
Можливо він – в тобі́ останній етик,
Що роздаровує чуття серця свого́!
Вища свобода – в думці – ко́штує незмірно,
Понад гроше́й, над златів й ва́ртісніш скарбі́в
І більш за біль й любов, за криками безслівно –
Вона і є вічні Ніщо та Все – у космосі життів.
Павло Гай-Нижник11 листопада 2024 р.
