Для
корозлик :: Пані Доля
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110792
Ночами темними не сплю,
Усю життя нестерпність знаю…
І Долі я своїй кричу:
- Скажи навіщо? Вимагаю!
А Доля в відповідь мені
В ночі тихесенько питає:
- Чому, скажи, життя всі дні
Такі засмучені, - кохає!?
- Ой, доле, серденько моя,
Не маю часу веселитись,
Сумую за коханням я,
Його промінням хочу впитись!
- Так в чому річ? Живи й кохай,
Я в тому тобі не поміха,
Та тільки ж міру й шану знай,
Я не стерплю лиш зради сміху!
- Та я сумую вже щодня,
Весни у серці я не маю,
А хочу бігти навмання
За ним одним, бо я кохаю!
- В тобі, моя шановна пані,
Два серця у душі живе,
Те, що в поля біжить, мов лані,
Кохає та щодня реве!
А друге, те, що лиш у справах
Десь за кордон, - сучасна муть,
Воно кохатися у травах
Не може, то не його суть!
Така тобі судилась Доля -
Кохання поетична мить!
А я?... А ти - сучасна воля, -
Страждать і далі в світі жить!
