|
Зустрілись наші очі
І наші погляди,
В серця полетіли Купідона стріли,
Стріли любові.
Струсонула нас громовиця,
Пробила душі блискавиця
І зрозуміла одне я,
Що ти доля моя.
Та на твоєму пальці
Правої руки,
Блищала шлюбна обручка,
Одруженим був ти.
Як примару, я відганяла
Думки з голови: це ти, це ти...
А луна в мізках відгукувала:
Це доля, це доля твоя...
А я говорю: ні,
А я не хочу, ні,
Він позв'язаний,
Він не твій, він чужий.
На другий день зустрічі,
Не було вже обручки,
Ти її зняв
І більш не одягав.
Та знала я вже
Про тебе все,
Про твою дружину і дитину
Про сім'ю твою, родину.
Я відчувала, що ти доля
Від якої вже не втечеш ніколи,
Так як, ми з тобою з того,
Іншого життя, з другого,
Прийшли в цей світ,
Щоб зустрітися знову,
Ми розуміли одне одного з пів-слова,
Були, як одне ціле, рідне і таке знайоме.
Ти не ховався
Від людей, від дружини,
Їх не існувало для тебе,
Одна тільки я була і все.
Для всіх ми коханці були,
Хоча все ж таки друзі ми,
Бо не хотіла гріха,
Хоч і не вірила в бога я.
Прoйшли роки
В коханні признався ти
І,що не можеж без мене жити,
Коли сказала, що виходжу заміж за іншого.
Ти переслідувати мене почав,
Як ту пташку в кут заганяв,
Я відступала, але не здавалась,
Хто , кого, весь час наперегонки.
Та довго так не могло тривати,
Я здалася, бо кохала,
Ще з тої пори,
І "заміжжям" своїм хотіла від долі втекти.
Перш ніж здатись тобі,
Пішла до ворожки я
Та сказала вона гіркі слова:
"Не смій на побачення йти,
Він ніколи не буде твоїм,
Перекрутить твоє життя,
Принесе стільки болі,
Буде поряд завжди,
Але не з тобою
І не з сім'єю своєю
То туди, то сюди буде хитатися,
Пригортатись до тебе,
То бігти до неї,
Мати його стане на заваді
І покличе всі чорні сили,
Щоб ви разом не жили,
Не були у мирі"...
Прудчатися вже була несила,
Горіло тіло від пристрасті,
Серце розривалося від любові,
Тільки душа, десь вдалині, оплакувала долю...
Слова збулися пророчі
Всі роки в боротьбі за кохання пройшли
Між трьома його коханими жінками,
Матері і тих, що його кохали.
Чи був вибір у них всіх?
Якщо доля по рокам
Була наперед прочитана
І майбутнє життя десь записане?
Зараз все так, як завжди,
Не коханці, не вороги,
А друзі ми,
Не ті вже роки,
І є гріхи,
І є спокутування їх,
І уже бог стоїть між нами.
ID:
153053
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 02.11.2009 08:52:54
© дата внесення змiн: 02.11.2009 08:52:54
автор: Макієвська Наталія Є.
Вкажіть причину вашої скарги
|
