За вікнами шпиталю затяжні дощі..
Одні дощі,
що сіються із хмар дірявих каравел -
вже відпливає у чужі краї
як милосердя й тихих радощів місіонер
сіровітрила осінь...
І самотність
віч-на-віч з невідворотним..
Розпач,
що дедалі більше пахне перетлілим сном,
опалим листям, пилом хризантем,
і біль, що коле, наче тЕрня,
пронизує імлистим днем -
та не болить уже свинцем
кривава рана в клаптях хмар
невидимого сонця... -
Лишається десь там, за стінами, в далечині
знервований хаос бетонних міст
з абсурдністю і глибиною тріщин криз
духовних і душевних...
Минали дні...
Вона давно уже змирилася зі всім.
Щодня на ліжку біля неї він сидів,
втішав і ніжно гладив по руці.
Вона ще жартувала:
"Коли зберусь в останню путь,
скажи сестричкам,
щоб мене намалювали."
Й настала Мить.
Востаннє шепіт він іще почув:
"Прости, коханий...
Па. Люблю..."
..................................
Самотність. Спокій, наче транс -
байдужість споглядання -
пливуть прощально в небі сірі кораблі -
так відпливає осінь у чужі краї...
І повний келих вже душі
гіркого присмаку каштання -
позбираних дарів на дні
долини зграй сполоханих птахів...
А сльози цвинтарних хрестів,
все скрапують, як віск, дощем.
І тягне монотонно монастирський дзвін
про те, що в їх тіні
колись засяють нові іскри зір
і спалахнуть в траві живим вогнем,
як роси на пелЮстках див...
----------------
(14.12.2008)
Оценка поэта: 5 Ваші вірші істотно виділяються на фоні інших глибоною викладею думки з великою кількістю поетичних перлин. Образно і неповторно. Відчувається мовний професіоналізм. Дякую.
Vikta відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вам щиро дякую за ТАКІ слова, Серафимо. Вибачте, що тепер так рідко зазираю на сайт та й не встигаю вчасно відповідати на відгуки... Я Вам ще раз дуже-дуже вдячна.
Ваші вірші істотно виділяються на фоні інших глибоною викладею думки з великою кількістю поетичних перлин. Образно і неповторно. Відчувається мовний професіоналізм. Дякую. 
