В цю тиху і зимову ніч
Навпіл я душу роздираю
І поглядом в Січневу піч
Всі сумніви свої кидаю,
Не можу далі просто так
Я йти коханням через Лютий,
Летіти хочу, мов літак,
Та крил не маю, часом скутий...
Про Березневі сонця дні
Душа моя щоночі стогне
Й кохатись хоче у весні
А тіло в Квітень ще спроможне,
У теплім сонячнім раю
Лише тебе одну обняти
Й вишнево-білим у гаю
Травневим цвітом закохати...
Така любов обох уб'є...
Нехай відчую ті страждання,
Бо в Червні злива знов проллє
Всі чари нашого кохання,
Я так люблю тебе, тай годі!
Я відчуваю подих твій,
То спека Липня у погоді,
Що зігріває шлях до мрій,
Мов місяць молодий у гребінь,
Висить над полем в час мрячний,
Та освящає нам на небі
Серпневий шлях зірок нічний,
Краса твоя, як сонце з неба,
З душі моєї строки в'є...
Не можу більше я, не треба!
Така любов обох уб'є!
Вагань не маю, протиріччя
У Вересневому краю
Сховаю в лісі на узбіччі...
Ти бачиш посмішку мою?
То сила всіх моїх бажань,
Що неймовірними плодами
Пішла у Жовтень намагань
Поміж достиглими садами,
Чому, скажи, знов сльози ллєш
У Листопаді мрій осінніх?
Невже у чергу знов стаєш
Грудневих снів моїх чарівних?
Так, ти моя Любове ніжна!
В цю тиху і зимову ніч,
Скажу тобі: - Ти дивовижна!
Й кидаю сумніви у піч...
07.03.2010