* * *
Слухай пташко мене моя́,
Покидай той чужи́нний край,
І лети крізь ліси й моря́,
В мій пекельно-солодкий рай.
Я у жертву тобі віддам
Ніч бентежну і стогін трав,
Подарую твої́м уста́м
Насолоду палких зітхáнь.
Я в казкову цю ніч навчу
Тебе в’ю́ном ви́тись в траві,
У шаленім тремтіти танкý
І вита́ти в космічній млі.
Всі спокуси, що є в саду́,
Подарую умить тобі.
Покидай тую чужинy
І барвінком встелись мені.
Павло Гай-Нижник9 березня 1991 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.35.
