Перевертні, перевертні,
Перевертні всюди,
Вбрались у овечі шкіри.
Бережіться, люди!
Ніби зверху - душа мліє,
Он який правдивий!
І ідейний, і правильний,
й геть усе уміє.
А як візьметься за крісло -
Пальці не розняти
І з-під шкіри овечої
Стає враз гарчати.
Та гарчати, то гарчати -
Лиш би не кусався
І на тих, хто в нього вірив
Щоби не кидався.
Гірші тії перевертні
Від лютого звіра,
Бо не знаєш що робиться
В нього попід шкіру.
Вовки - ті хоч не бояться
І на місяць виють,
Щоб усі кругом почули,
Нехай полотніють
Перед тим протяжним воєм,
Перед духом смерті.
І ти знаєш вже напевно -
Від них можна вмерти!
Перевертні тобі в очі
Ягням зазирають,
А відвернешся, прогавиш
Трохи зазіваєш -
Уже в шию вчепилися
Кливаки прокляті
І давай з тебе кровинку
Лагідно смоктати.
Як же їх впізнать, спитайте?
Я і сам не знаю,
Бо що вміють вже - то вміють,
Шкіри одівають,
Що ніяк ти не розбереш
Якого пошиву.
І говорить так смиренно,
І голова сива,
А як вкусить, так укусить -
Мало не здається.
Та найгірше те, що мусить,
Як крові напється,
Ще заразу ту розвіять
По білому світу,
Щоб плодились перевертні,
Перевертнів діти.
Що ж робити? Лити кулі
З серебра і злата
І насмерть уже, напевне
Нечисть ту вбивати!
Посадити їх на палі,
Осинові палі,
Бо не можна з перевертнем
Жити в мирі далі!