Льняное небо,
Застиранная даль
И треугольники линялых крыш...
Несет меня заблудшая река
Стучать дождями в натяженье стекол...
Лаская твой
Огромный горизонт,
В росу макаю мятный пряник.
Застенчиво и робко приподнимаю кисею,
Сдуваю сеточный узор с янтарных окон.
Влюбленный мир -
Живое полотно...
Пастелью крошится рассвета сладкий стон.
Поспешно комкая меня в ладонях,
Ты тащишь сеновал ко мне в постель...
Соломенное солнце
Оседлало подоконник,
Затарахтел на колеснице громовержец Тор.*
И сотнею небесных поцелуев
Покрылася моя зовущая ладонь...
*Тор (др.-исл. Þōrr, Þunarr, др.-англ. Þunor, Þūr, др.-сакс. Þunær, др.-нидерл. и др.-в.-нем. Donar, прагерм. *Thunaraz) — в германо-скандинавской мифологии один из асов, бог грома и молнии.
21. 06.2010р.
шалено закохана в ніжність та чутливість твої віршів...в них завжди так багато тепла, любові...ти вмієш підібрати такі епітети, метафори, що не відчути ту шалену енергетику зможе хіба що пам"ятник Сталіну в якось забутому містечку....оййй...шось я забешкетувалась...
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна сердечно, такі палкі відгуки читати можна замість віршів от бешкетниця, а як які поціновувачі "памятників" нагодяться ото вже буде ойййой!
шалено закохана в ніжність та чутливість твої віршів...в них завжди так багато тепла, любові...ти вмієш підібрати такі епітети, метафори, що не відчути ту шалену енергетику зможе хіба що пам"ятник Сталіну в якось забутому містечку....оййй...шось я забешкетувалась... 
спасибо!
