Прикушую4и терпк1 губи,
Ти тихо спалюєш цей день,
Цигаркою в1н дотл1ває,
В мелод1ї сумних п1сень.
Кр1зь грубу кос1в гарн1туру
Ти ще не 4уєш моїх сл1в,
Розбити справд1 тиш1 муру
Ти б не зум1в 4и не схот1в..
А я вдивляюсь в окуляри
1 все шукаю там життя,
Та там немає мен1 м1сця,
1 лиш пром1ння каяття..
Я так люблю твою оправу
1 41тко ба4у все у н1й,
Судд1 б пора закрити справу
Й в1ддати тебе справд1 т1й,
В1ддати т1й, що заслужила,
Як1й писатимеш п1сн1,
А я легким штрихом 4орнила
Назву цей в1рш «Вже не мен1»..