Мені терміново потрібно щось робити. Терміново потрібно кудись піти і з кимось поговорити.Включила свій ноутбук і зайшла в контакти. Слава Богу, Машка в онлайні. Япопросила її під’їхатив центр, швидкозібралась, помилась, підмалювалась і я виглядала ідеально, готова до новогофлірту. По дорозі обіцяла собі не плакати.
Було ще не дуже пізно, десь годинка 8вечора. Ми зустрілись в центрі як і домовлялись, пішли на площу Ринок в моюулюблену кав’ярню. Саме туди ми найчастіше ходили з подругами.
Машка -моя єдина подруга, чи радше хороша знайома, навіть не знаю. Хоч ми небули завжди разом, але наші батьки були хорошими друзями, і я могларозраховувати на неї в будь-який час доби. Вона ніколи не розповідала моїхтаємниць, при потребі ночувала зі мною. Звісно я також підтримувала її в важкімоменти, але на даний момент мені потрібно просто виговоритись…
-Ну що там в тебе сталось, що так терміново потрібно було зустрітись?Виглядає ти не дуже, без образ, - її обличчя було стривоженим, - Я ж переживаю,давай розповідай.
-Пам’ятаєш я писала тобі про Андрія? Він виявився справжнісіньким козлом…Прийшов до мене в гості сьогодні після пар на каву і намагався затащити мене вліжко. А я думала він хороший і порядний. Ще й погрожував мені розповісти всімщо я йому дала і він збив мені целку, уявляєш… - і тут мені стало надто важкостримувати сльози…
-Зайка, не плач. Слухай сюди що зроби. Якщо він раптом дійсно комусь щось ляпне, то ти скажи що в нього член маленький і він в ліжку повний нуль. Це буде для нього ударом дійсно нижче пояса. І він відразу перестане патякати. Непереживай, ми тобі ще знайдемо хорошого хлопця, - вона ніжно усміхнулась іобняла мене. Мені стало так приємно і затишно. Я комусь потрібна.
-До речі, як в тебе справи з Романом?
-Та все добре, він зараз вступив в університет, тішиться.
-Ну я за нього рада. І за вас обох. Добре, що у вас все гаразд.
Роман, хлопець Маші, був дужехорошим і симпатичним. Йому зараз 20 років і він працює на одній хорошій фірмі.Чесно кажучи, в якийсь момент я була навіть тайком в нього закохана, хоч ібачила його тільки 3 чи 4 рази, але його очі… Я нічого не казала Маші, нефліртувала з ним і не намагалась виглядати на її фоні кращою.Я бачила що їхні стосунки серйозні, що він їїпо-справжньому любить і я не хотіла принести Маші болю. Вона не заслужила. І яне зрадниця. Тому я щиро раділа що в них все добре.
Тепер я знову переконалась, що Маша – справжня подруга, а не так, як наприклад Надя, та дівчина що познайомиламене з Андрієм. Вонаж напевно знала чимвін дише і хто він такий. Я стала враз безмежно вдячна Маші. Вона не така яквсі інші. Вона краща.
Ми вирішили піти в клуб. Тож мирозпрощались, вона подзвонила до Романа і попередила, що буде проводити мені«терапію анти-депресія». Він погодився, що в такий момент їй краще бути зімною, аніж вдома, тому в 11 годині вечора я її чекала під «Феноменом». Вонаявно запізнювалась, але це нічого. Я крутилась біля клубу, шукала знайоміобличчя, або хоча б обличчя якихось симпатичних хлопців. Стою я так, чекаю їїтам на вулиці Зеленій, до мене підходить якийсь хлопець.
-Привіт, крихітко, - це голос Андрія? Я нічого не переплутала???
-Хм, привіт Андрій.
-Звідки ти мене знаєш? – він був спантеличений. Не впізнав, чи що?
-Хах, то ти мене не впізнав?
-Як тебе звати, красуне?
-Ліна,це ім’я тобі щось говорить? –я відповіла питанням на питання.
-Ну припустимо. Може й говорить, але яке це має відношення до тебе? Це моєминуле.
-Хах, то сьогоднішні події для тебе вже минуле?...
-Так,стоп. Зупинись! Звідки тобі відомі подробиці мого життя?
-Дурню, я і є Ліна!!!
-Ліна? Що ти тут робиш? Ти ж казала ненавидиш нічні клуби, особливо цей?
-Що я тут роблю? Те ж що і ти! Я ще тобі може маю звітувати? В письмовомувигляді, шеф? Хах!!!...
-Ем, я перепрошую звісно що перебиваю вашу дискусію, але Лінка, нам пора.
-Окі сонце, я вже йду. Дві секунди.
-Добре,але не затримуйся.
В Андрія був шок. Дійсно шок. Це жтреба не впізнати мене, свою попередню жертву. Мені враз стало смішно. Із цимтамованим смішком я промовила йому:
-Арівідерчі, боягуз!!! Ловелас, блін! І тобі ще було достатньо совісті наКука наговорювати!!!
-Пробач мені, кицька…
-Що??? Знущаєшся? Та пішов ти!.. Минуле!.. Це ж треба!!!
І я пішла з гордо піднятоюголовою. Сам Бог знає, чого вартувало мені сказати йому ці слова зі сміхом.Мені стало обідно, бо я для нього «минуле», а ще він мене не впізнав і почавзалицятись. Це було мені приємне і неприємне водночас. Мені було приємно що япривернула його увагу,але боляче бо він так швидко знехтував мною…
-Ей, Лінка, проснись!!! Ти що мене не бачиш??? – Машка мабуть підійшла домене, а я дозволила емоціям проковтнути мене повністю, стояла і задумано самасобі осміхалась.
-А, що? Я щось пропустила? – я продовжувала усміхатись. І так же усміхаючисьпереповіла Маші нашу розмову. Вона була здивована.
-Вітаю, Лінуська, тепер ти йому показала що ти варта більшого ніж він думав,що ти не тряпка!!! За це треба випити! Ну що, по «Revo»?
-А давай!
Що було після того?Ми випили, напились від душі. Потім я побачила якогось симпатичного хлопчика, і полізла до нього цілуватись. Здається, йому сподобалось. Я відчула,що перестаю себе контролювати. Господи, яка ж я п’янюща!Він продовжує мене цілувати, я танцюю посередині танцполу і здається, всі на мене дивляться. Щось не так? Я подивиласьна себе.
-Маша, давай до мене. Все, досить.
Ми пішли ночувати до мене. Машка попередила маму,що сьогодні ми в мене. Ну і вона відпустила. Ми пішки пішли від Зеленої аж допривокзальної, але це нічого. Гірше було тоді, коли я почала тверезіти і те щоя почула від Маші. Виявляється, що цей хлопець з яким я цілувалась був ніхто інший як… Так ви правильно подумали, це був Андрій.. Розпач? Ні, жах! Як я людям в очі подивлюсь? То капець! Що ж робити? Думаю, жити далі і йти завтра на пари, пофігу, що п’яна, невиспана, тонічого. Машка також завтра на уроки, ми колись вчились разом,але потім вонапішла в гімназію, а я в коледж поступила. Ось так і живемо. Ладно, я спати…ранок вечора розумніший.
ID:
205044
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.08.2010 15:48:24
© дата внесення змiн: 09.08.2010 15:48:24
автор: Роксана Мрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
