Тримаюся ледве руками за сни,
На тонких лезах - віртуальна свобода
Тремчу всіма гранями... Повільно тисни
Причиняти біль - то людська є природа
Не порізатись би і не впасти,
Відчуваючи холод далеких очей,
Що тебе споглядають… Напасти
Вже готові давно сотні тисяч людей
Вони ґудзик пришили раптово
До самої душі! Кровоточить…
Їм же гарно це так, кольорово
І назад відірвати не хочуть
Я стікатиму снами без звуку,
І втрачатиму мрії повільно
І помру через тиждень у муках
Така дивна, від БОга вЖЕ ВІЛЬНА
нісенітниця) ти поет, і я сподіваюся - теж) питання в тому наскільки рука набита)
це питання часу)
neverknowsbest відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ахаха, такі да, коллего
і ще одне питання - для чого то все пишеться...
я явно не розраховую на вєлікає паетічєскає будущіє.
швидше аби виписатись, з голови сміття викинути.