Ти будеш кружляти навколо метеликом,
А я буду втрачати сенс
Свого буття без тебе…
Як то живеться метеличку без макової роси,
Без яснооких пелюсточок,
Без червоного ротика квіточки?…
Ще весна дрімала у котикових лапках,
Ще сонечко чухало загривки сосен,
І вигинався вітер котом під стріхою мого волосся,
А містом, його скверами і дворами сміючись ,
Бігло кохання…
Пуп’янок тріснув, немов переповнена торбинка
І виставив зарозуміло червоний язик.
І нумо куштувати світ -
Лизькаючи носик вітру,
Щічки туману...
І задоволений потягнувся
На всі свої пурпурові крильця…
От і метелику вже не самотньо.
(автор малюнку gala.vita )
04.02.11.
Так странно, буквально вчера рисовала маки, правда, более традиционно, но Ваши мне по душе. Оригинальное вИдение. Всегда удивляюсь таким совпадениям (знакам?).
А ещё очень понра это: "І вигинався вітер котом під стріхою мого волосся"
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я радуюсь совпаденьям! це може і знак, головне правильно його прочитати, розгадати...Дякую Вам щиро!
під час читання вірша перед очима проектується відеокліп з образами, що переходять із одного в інший. і звучить "лунная соната". дуже красиво і спокусливо!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваш коментар мені зігрів душу і серце!Щиро вдячна!
