І знову вечір ...падають зірки,
Сховав за плечі білі крила.
Залишив сонцю шум карпатської ріки,
Розпустивши загадкові,таємні вітрила.
Вечір-це моя печаль,
Безсонні ночі,чи тривожні сни.
Як жаль,о Боже,який жаль!
Що не знайду у серці цвіт весни.
Небо кольору чорного шовку,
Вишиті золотом зірки.
Всі мрії зібрані в мутовку,
Тремтять від холоду квітки.
Що вечір ховає в небесах?
Холодний,тихий,перон...
Полетіти б туди наче птах,
Заблукать у світлі бентежних вікон.
Лишень вечір знає мою мрію,
Лишень ліхтарі читають мої думки,
Та ще у серці не помре надія,
Бо попереду ще всі мої роки...
Вибачте, але переробіть послідній рядок,а то до смішного. Виходить, що у вашому переді(в чому) всі Ваші роки. Якщо на російській (впереди-где?), а на українській- попереду
Лілея відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую....я вже переробила...
просто вірш писався 10хв. вибачаюсь за неуважність...
вибачаюсь за неуважність... 
