Я обернувсь від нього і пішов,
А він летить за мною мов шалений.
Подумав він, що друга віднайшов…
Він чимось дуже схожий так на мене.
Печаль на серці, смуток на душі,
Що в пляшці пива топляться наївно…
З дворнягою як ті товариші,
Переживанням ділимось взаїмно.
Худенька мила мордочка в руці,
І погляд з мене сльози вижимає,
Ріднішого, ніж в митті дрібні ці,
Мій друг мабуть у світі і не знає.
Він лапу дав, хоч я і не просив,
Я взяв її,- він лиже мої руки,
Щоб я його додому запросив
Хотів він, Богом вречений на муки.
Пусті кишені, в пса пустий живіт,
І нічим бідолаху пригостити,
В житті у нього в сотні більше бід,
Він не дозволив сльози розпустити.
Можливо він чогось мене навчив,
За тую мить, за ту одну хвилину,
Пішов я, повернувся і лишив,
Лишив його, лишив на самотину…
