Кохання життя наше красить убоге,
Яскравим стає воно наче панно́,
Кохання просити нам треба у Бога,
Кохання не кожному Богом дано́.
Кохання це радість, кохання – скорбота,
То крила ростуть, то пірнаєш на дно,
Кохання найважча на світі робота,
Кохати не кожному Богом дано́.
Кохання роз’ятрені рани лікує,
Поєднює долі і серцебиття́,
Хто любить щасливий, не любить – марнує
Своє подаро́ване Богом життя.
Кохати так важко, любити не просто,
Як серцем наткнутись на лезо ножа,
Кохання як в морі бурхливому острів,
Де грань невловима і то́нка межа.
Кохати так легко, як дихати в полі,
Як босим ходити травою в росі́,
Кохання дарує невільникам волю,
Та жити на волі уміють не всі.
Кохання солодке, кохати так гірко,
В покуті нести на Голгофу свій хрест,
Кохання неначе та втомлена зірка,
Що впала під серце з безкрайніх небес.
Я думаю, що не варто чекати Вашої смерті, бо ви маєте бути відомим за життя, щоб кожен міг потиснути Вам руку або вклонитися до землі за те, що Ви даруєте своїми віршами.
kalush відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
