Я пірнаю у воду, чергова затримка дихання
Пів хвилини, одна, півтори, вже минає друга
Під водою спокійно мов Бог із гри мене тихо зняв
За порушення правил, є в мене така заслуга
Що хотів то робив і казав я завжди те, що думав
Жив! Бо завтра не знав чи ще доведеться дихати
А тепер я на дні, чи спливаю, та бАйдуже, сумно...
І красиво, до нестями красиво і тихо так
Не вспливу - полечу, і навряд чи до хмар, мабуть в пекло
Зате там під землею вогонь освітлює гарно
Зате там в казанах у смолі вже завжди буде тепло
А на хмари мені все одно сподіватись марно
І на думці такій я відчую, що хтось притиснувся
Давить в груди і ще і лізе з палким поцілунком
Штучним диханням, мабуть не марно тоді потонув я
Якщо дихаю знов, мабуть вартий був все ж порятунку