в темряві достигають сором'язливі яблука,
покриваючись кров'ю ночі, що до світання
огортає собою все яблуневе єство.
блідий запалювач ліхтарів блукає повітрям,
щоб вгледіти повільне одужання саду -
переливання спокою за ширмами листя.
моє відчинене вікно розбивається від спраги,
вітер щоками стирає відбитки літа на ньому,
допиваючи яблучний сік мого сну.
руки чиїсь сухі і без жодної лінії
заколисують чорних кошенят мороку,
а в них здіймаються бурі ненависті до ліхтарника
і кігтями вони малюють долю на сухих долонях.
загострюються кутики очей ближче до сходу,
милосердне повітря жертвує собою повсякчас
і я дихаю, малюючи на тобі вже стиглі яблука.
зернята ночі з них падають і проростають новим днем,
де роздріблена свідомість прагне нового безсоння...
ех мілая... шалунішка... сором'язливі яблука лише за допомогою слів стали стиглими... енергетично-романтичний... і шось на кталш пристрасті вбачаю у я дихаю, малюючи на тобі вже стиглі яблука
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, такая, слабая еще форма протекающей.. /шизофрении/ бессонницы мне кажется тут ты смягчила образность, пожалела воображение зрительногочитателя, так скать. продолжай выписывать Ее..
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мене такий діагноз пре... лікуватись не збираюсь
заа, заходь на в 6 палату
у мэнэ зараз электрошоковый масаж мозку и галюциногенный коктейльчик
