Оголена стояла на майдані:
Хтось обдивлявсь бліде застигле тіло,
Коментував – під пиво мов піде…
..........Ганьби вкривали хвилі злі, неждані,
..........Перед очима світло мерехтіло,
..........Не розуміла вже я з ким і де…
Один впізнав із подивом відвертим:
«Невже вона?» – й робив пізніше вигляд
Немов я у розкішному вбранні.
...........Та відчувала - стала відтепер тим,
...........Що гірше речі (тільки от з яких ляд?)…
.........…Презирства ляпас, посмішки скляні…
А інший заховав сором’язливо
Розгублено-сталевий погляд юний –
Зацьковане маленьке вовченя.
..........В душі гармидер, з жалю й болю злива,
..........Розірвані тонкі емоцій струни…
..........Подалі б бігти. Швидше. Навмання…
Та веселився той, хто білий одяг
Зірвати з мене всім зумів на втіху –
Чи то пишався, чи пожартував…
..........Навіщо був шалений, дикий потяг,
..........Довірливість до дурості, до сміху –
..........Стою оголена…
................................Без будь яких підстав…
