Ти моє марення щоденне
Таке жадане й незбагненне,
Таке солодке, ядовите
За тебе стільки сліз пролито.
Ілюзією моєю став
В полон мене ти закував,
У вузол душу зав'язав
Любов мою ти затоптав,
І від себе відігнав.
Чому ти в кожен сон приходиш
І моє серце ти тривожиш
Припини, бо вже негоже,
Бо без тебе я не можу!