Чи вдáлося мені?
Зробила те, чого я так хотіла?
Любила без брехні, без фальші?
Чи, може, іншого я під крилом зігріла?
І знову ця банальність.. Прости,
Що ж, іншої немає.
Живу я так, як хочу, тим, чим можу,
І іншого життя, на щастя, я не знаю.
З руки у руку я передавати серце не збираюсь.
Ти запізнився: може й не спішив.
Ліпилася, як лялька, тінь твоя я..
Колись. Тепер - лиш спогад залишив.
Так, знову ця банальність,
Не вини, не лай за це.
Живу я так як вже навчилась в тебе.
Тобі тепер лиш констатую факт: \"усе\".
Усе, це вже кінець, нарешті, я була би рада,
Але одна лиш думка щось не покидає:
Якщо це все, чому ще й досі я
Пишу Тобі листи до Твого раю?
