ЛІСНА МІГРАЦІЯ
Наш прикордонник дід Мазай
Охороняє ліс – природу.
І бачить: зайці, кілька зграй,
Шукають через річку броду.
– Ви що це сірі, зірвані,
Зібрались за кордон тікати?
На перебій йому зайці
Про жахи стали натякати.
Що Вовк напився був горілки,
Горіло все його нутро,
Він з норок, соболів і білки
Знімати став з живих хутро.
З похмілля у своїй світлиці
Пише професорський трактат,
Що кабан, вовки, лисиця
Йому кума, хто брат, хто сват.
Ведмідь наш править, як ніколи,
Не став від вовка відставати.
Про те, як покусали бджоли,
Сів дисертацію писати.
Що гарно жити він морозить,
І ведмежат своїх лобза.
Свій мед на виставки він возить,
За море, по чужих лісах.
Лисиця з гарними речами,
Кричить: «Не буду я мовчати.
Я над куріпками й зайцями,
Опікунство хочу взяти».
Лісні звірята, мов мурахи,
Завжди в роботі всі снують,
Та все даремно – сіромахи
Собі добро все загребуть.
Отаке життя у лісі
Давно у нашому вже є.
Вовк прибив бігборд на стрісі,
Що «В житті кожному своє».
Мазай з очей сльозу змахнув,
У річку видувши свій ніс,
З усіх зайців хабар стягнув,
Повіз човном у чужий ліс.
Наш прикордонник дід Мазай,
Охороняє ліс, природу,
За гроші хоч дві сотні зграй
Перевезе він через воду.
Ш.В.С.01.2009 р.
